Як припинити надмірно турбуватися про дитину

Більшість батьків, навіть дуже розважливих, надмірно турбуються про своїх дітей. Іноді це почуття може переростати у справжню зацикленість (вони концентрують усі свої сили, усю свою увагу на чомусь одному, пов'язаному з дитиною, на шкоду всьому іншому). При цьому вік дитини не має жодного значення. Батьки в рівній мірі можуть бути стурбовані, як, наприклад, безпекою маленьких, так і вже дорослих, самостійних дітей.

Найчастіше така зацикленість є найбільш очевидним знаком того, що поза об'єктом зацикленості (дитиною) є щось, на що батьки не хочуть звертати увагу. Можливо, це усвідомлення того, що вони не повністю контролюють свою дитину або що їхня дитина фактично (й завжди) є окремою людиною, яка повинна й буде робити свій власний вибір. Іноді вибір дитини може викликати в батьків розгубленість, тому що він відрізняється від того, який вони хотіли б зробити для неї або замість неї. Адже навіть дуже маленька дитина має власний розум і є окремою людиною.

Щоби краще розібратись у своїх почуттях, опанувати себе й, можливо, навіть розірвати замкнуте коло зацикленості, вам знадобиться запастись терпінням і попрактикуватись. Отже, батькам треба:

Визнати. Природно, батьки повинні піклуватися про свою дитину, адже вона цього потребує. Нереально примусити дитину піклуватися про себе саму. Визнайте, що ваша турбота, яка переросла в зацикленість, стала звичкою. Зрозумійте та прийміть те, що процес позбавлення від неї буде тривалим, і спочатку ви будете почуватись не у своїй тарілці.

Перебудуватись. Поверніть фокус вашої уваги на самих себе, на ваше життя й ваші потреби. Спитайте в себе: що мені треба зробити і що я можу зробити, щоби подбати про себе сьогодні? Можливо, не тільки про себе, а і про свою другу половину.

Замінити. Візьміть короткострокове зобов'язання зосередитись на собі, а не на своїй дитині. Повірте в те, що показати приклад того, як добре можна піклуватися про себе, – це найбільший подарунок, який ви можете зробити своїй дитині.

Зосередитись на собі з любов'ю й ніжністю – це не егоїзм. (Набагато більш самолюбиво й навіть паразитично – намагатись контролювати когось, щоби знизити рівень свого власного занепокоєння!). Ефективний самоаналіз допоможе вам розкрити ті межі вашого справжнього «я», поділитись якими ви будете раді зі своїми дітьми.

Це може здатись нелогічним, але наступного разу, коли ваша дитина попросить вас про допомогу, спитайте в неї, як вона гадає, що буде краще для неї, який вихід із ситуації або яке рішення їй більше подобається. Це слушна нагода показати дитині, що ви їй довіряєте й, у більш широкому сенсі, що вона може довіряти собі.